Продовження «Місто гріхів» яке ми заслужили! «Нуар-хроніка про шматочок піци»

Чорний як сира нафта, тоненький як зошит після невдалої спроби домашки, комікс, який написав та намалював (max sir). І чи достойне це чтиво? Розберемось по порядку.

Одразу перевіримо комікс на наявність невід’ємних складових згідно нуар-стилістики:

Чорно-біла картинка +

Тінь жалюзі на герої +

Дощові вулиці +

Філософія про те яке життя паскудне +

В творі курять –

Чотири з п’яти, доволі гідно як на тоненький комікс з шматком піци, у головній ролі.

Щоб зрозуміти всю серйозність цієї роботи, варто виключити візуальне сприйняття коміксу (парадоксально, знаю, але повірте в цьому є сенс). Як тільки ви почнете читати історію і не уявлятимете, що головний герой – шмат піци, а звичайна людина, то зрозумієте, що ця історія про більшість із нас. Звільнення з полону буденності, пробудження, не сприйняття світом та пошук. Взяти хоча б цей фрагмент “Вразило усвідомлення того, що свобода породжує відчуття невизначеності, а невизначеність притягує хаос”, одинадцять слів, які вже залишили позаду думку, що в головній ролі шматок запеченого тіста з сиром та ковбасою.

Тепер по візуальній частині. Насправді гарний символізм, адже ми розуміємо – колись цей шматок був частиною, певної соціальної групи, чи харчової групи… я заплутався, не суть. Наш головний герой мав собі подібних і швидше втратив їх назавжди і тут вже завдання стоїть, знайти бодай, ще одного, або одну.

Автор показав на скільки близько можна пролетіти повз стиль, зануритись в нього і при цьому, тримати увагу читача на іншому. І байдуже, що автор ризикує сенсом захованим в самій роботі. Символізм та сюжет на стільки класно розплилися в коміксі, що інший сценарист може взяти ці дві складові, розписати на свій лад, занурити, в інший сетинґ і читач не помітить плагіату.

Я сидів за столиком і бачив, як люди гортали комікс. Вони посміхались… це означало, що вони не розуміють про, що він. Та що там лукавити, я й сам перечитував разів з вісім перш ніж до мене дійшло. Цей комікс складний рівно на стільки на скільки ж простий, він комічний та жорстокий водночас, його можна читати під різними кутами і виносити, щось для себе. Можливо він є тестом на психічне здоров’я… цього не перевірятиму. Але в будь якому разі рекомендую прочитати, особливо, якщо нуар – ваше захоплення.