Принципи на поличках

Сьогодні знову поговоримо про мальописи, комікси, та манґу. Проте цього разу не буде комплектів на подарунки, чи опису новинок. Сьогодні хочеться звернути увагу на полички нашої крамниці.  В червні у нас була чергова річниця, приймаємо вітання цілий рік. Ось вже кілька років наша крамничка кожного дня зустрічає поціновувачів дев’ятого мистецтва, тут у нас і обговорення, і презентації, і зустрічі з художниками та авторами, автограф-сесії, і, звісно, багато різноманітного товару на будь-який смак.

Та дечого у нас немає, і не було від заснування видавництва та крамниці. За весь час свого існування ми ніколи не клали на наші полички російськомовний товар. У нас не було і не буде авторів чи митців з-за поребрику. Бо ми дотримуємося власних принципів. Можливо, для когось буде новиною, та війна почалася не в лютому 2022 року, а набагато раніше. Війна не лише за територію та суверенітет, а ще й за українську мову та культуру. Зараз масово руйнуються книжкові крамниці, бібліотеки та друкарні. Всі ми знаємо, ким це робиться і якою мовою віддаються накази. Тому цікаво, чому, страждаючи від ворога,  все ще є крамниці, які продовжують продавати російське?

Дивують особливо міста, які кожного дня потрапляють під обстріли. Ось наприклад, крамничка виставляє оголошення про пошук приміщення, бажано цокольного, з очевидних причин. І потім в цьому ж цокольному приміщенні продає нелегальні російські зазвичай піратські товари, порушуючи не один закон, а головне – чхаючи на мораль, в той самий час, коли твоє рідне місто перебуває під обстрілом, ти рекламуєш крадену манґу. До них прибігає такий самий безпринципний видавець і монтує свій стелаж посеред крамниці. З довгострокових негативних наслідків, про які не задумується ані продавець, ані читач – те, що такими діями вони вставляють палицю в колеса українського видавця, який має вдвічі більше постаратися, аби набути права на переклад в країну, де частина ринку дозволяє собі нехтувати авторським правом (якщо ви не знали, то автори і видавці оригінальних творів не отримують винагороди за поширення піратського продукту).  

Таких історій безліч з різних міст – де є книгарні, туди пролазить «велика література», поширюючи метастази на й без того змучені полиці. По всій країні знайдуться такі точки. Популярна теза початку 2022 року «розпродуємо залишки» вже півтора роки як неактуальна і вселяє все менше віри і все більше злості, бо віз і нині там.

Аргумент «ми маленький магазин у маленькому місті, ви не розумієте, ми б не вижили із скупим українським асортиментом» теж розбивається на друзки об реальність здорового продавця. Сама теза про скупість асортименту нівелює досягнення ринку та видавців, які змогли не просто вижити, але й примножити свої видавничі портфелі. Жанрово, видово, географічно – якщо йдеться про переклади, українському читачу доступні найкращі мальовані історії світу. Відсутність якогось конкретного перекладу наштовхує на очевидну відповідь, яка, швидше за все, не сподобається прихильникам «какая разніца». Бо насправді, якщо вам аж так кортить і ви потребуєте цього видання вже і негайно, можна почитати мовою оригіналу або будь-якою іншою доступною вам мовою, звісно, за наявності перекладу.

Істина таких дій криється в дуже простому, не пов’язаному із псевдоаргументами вище факті – це безпринципність заради грошей. Незважаючи на час та обставини, будуть такі крамниці, які цінують гроші понад усе. Якось хтось сказав, що Сміливість – це говорити українською. Що ж, хочеться додати, що сміливість – це не продавати російське. Саме тому на наших полицях не буде якоїсь там вкраденої і недобросовісно надрукованої російськомовної манґи, у нас не буде на полицях видавництв, які мають зв’язок з окупантом, або вирішили перевзутися через місяці повномасштабки (випереджаючи закид, що після 2014 на наших полицях таки був представлений асортимент афілійованої дочірки великого російського видавництва, зауважимо, що повна відмова від цього сегменту асортименту і вихід з торгових відносин тривали кілька років і повністю завершилися у 2021 році). Бо наші полички мають принципи.

Окрім того, наше видавництво відмовляється працювати з крамницями чи торговельними точками, які відкрито чи з-під поли продовжують торгувати російською продукцією. Це почасти ускладнює дистрибуційний процес, адже одна за одною до списку місць-де-ми-не-будемо-продаватися додаються нові й нові крамниці. Особливо прикро, коли це одна крамниця на невелике містечко, де споживач позбавлений права вибору.

Темою для окремої розмови залишаються не такі очевидні, але не менш шкідливі паразити – всі ті підприємства, що мімікрують під український бізнес із патріотичними гаслами в шапці профілю і кінцевим бенефіціаром на болотах. Кажуть, що не спійманий – не злодій, але так само кажуть, що на злодієві шапка горить. Немає часу закривати очі на незручну правду, бо коли доведеться їх широко розплющити, виявиться, що метастази поширилися занадто глибоко.

Хочеться закликати свідомі видавництва спочатку перевіряти, а потім починати співпрацю з дистрибуторами, бо з часом неочікувано побачите свої видання поряд з піратським російським непотребом (іноді йдеться про ті самі назви). Непосвяченому в перипетії читачу може здатися, що нашому українському видавцю байдуже, що там і як продається, аби тільки грошей заробити.  Вважати, що таке сусідство на полицях – це спосіб боротьби та культурна експансія – означає вірити в ілюзії і продатися за тридцять срібняків. Боротьба – це не класти поряд українське, боротьба – це викорінювати російське. Це приходити до локальних точок і вказувати на аморальні і незаконні дії. Є не одна стаття ККУ про це. Принципи це про те, щоб визначитися, чи ви українська крамниця, чи тільки вдаєте. Час вже визначитися, чи ви створюєте українське для українців і розвиваєте українське попри все, чи глобальна мета вашого бізнесу полягає в швидкому поповненні гаманця?

Українські видавці та українські крамниці зараз як ніколи мають просувати українське, сприяти його створенню та популяризації. Тож запитайте себе, на якому боці історії ви зараз?