Що таке крамниця?

Що для вас крамниця з коміксами? Місце, де можна закупитися новинками і піти? Чи, можливо, острівець спокою в буремний час?  Я тут запитав днями про це у славнозвісного чату джіпіті, та він відповів таку банальщину... Хто взагалі серйозно може ставитися до тої писанини? 

 Ну, менше з тим. Вертаємося до нашої теми. Крамниці з коміксами. Всі ми достеменно знаємо, що насправді їх не так багато у нас в країні, як би нам не хотілося іншого. Окрім того, для всіляких профільних державних установ з довгими дивними назвами, які скорочуються в химерні абревіатури, ми взагалі не існуємо. Бачите, у нас в назві немає того сакрального «книгарня». Та, на превеликий жаль, навіть «книгарня» не поміжна для видимості. Ось так і живемо, маємо мільйони поціновувачів книг, коміксів, манґи, які, як не дивно, знають достатньо крамниць та точок, де кожен знайде для себе те, що шукає. Та в якусь там статистику такі місця не потрапляють з чудернацьких причин, а люди стають раптово нечитунами.  Кажуть, не велика мережа, чи не маєте банального сайту, або взагалі не подаєте якісь абстрактні звіти. Та і взагалі, яка ви книгарня без вина, кави та інтелігентного аромату. Ремарка: якщо приміщення має менше двох поверхів, воно теж не рахується.  Та хіба все це є визначальним чинником для людей? Для тих, хто читає все своє свідоме життя, захоплюється світом книг, мальописів, коміксів, підставити потрібне. Однозначно, є категорія споживачів, що зважає на це. Приємно і каву попити, і книгу почитати.  Проте це всі параметри не є вирішальними.

Наважусь на непопулярну, напевно, думку. Книгарня або комікс-крамниця існують не за рахунок придатків, у вигляді напоїв чи ще чогось там, а за рахунок людей. Живі істоти, які рухаються між стелажами, щось там розкладають, а коли заговориш до них, то вони перетворюються на провідників у нові світи, про які ви до цього не знали. Вони не просто ведуть вас райдужним мостом до Асґарду. Вони хапають вас за руки  і затягують в Карпати споглядати пригоди юного мольфара. Вони садять вас на космічний корабель наздоганяти колоніста. Заводять вас в темну кімнату, щоб трохи полякати моторошними історія про відьом та  войовничих тварин. Люди, які стоять за цим усім, не просто консультанти. Вони душа таких місць. Саме за розмовами з ними відвідувачі повертаються. І повірте, наявність чи відсутність антикварної каси чи більше ніж одного поверху приміщення швидко губиться на тлі таких розмов. Ви вже не відчуваєте себе клієнтами, ба навіть покупцями. Ви гості, з якими радо поспілкуються. Тому дуже дивно читати усілякі статистики про націю, яка читає недостатньо та пафосні тиради про те, що нас хтось навчить читати і в цьому чомусь має допомогти рожеве столове. Навчити читати людей можуть тільки інші люди.

Варто зазначити, такі темі є каталізаторами довкола читацьких срачів. Мушу визнати, інколи вони доволі кумедні, ба навіть корисні з точки зору викриття певних осіб, бо в срачах всі маски геть. Проте користі вони несуть мало. Ці срачики радше слугують візуалізації наявної проблеми яка потребує змістовної дискусії. Саме діалоги  учасників процесу справжній фундамент майбутніх ґрунтовних змін.

Хоче розкажу, як це зробити?  Все дуже просто.

Пункт номер 1. Якщо ви вже читаєте, знайдіть тих, хто також це робить. На щастя, в епоху інтернету відстань не проблема, об’єднуйтесь і проводьте заходи, та, до прикладу, запросіть по одному другу, який не читає. Ці гості відкриють для себе щось нове і, можливо, почнуть читати. Або не почнуть, таке теж буває. І не треба казати, що це рожеві мрії чи утопія, бо щось читацьких клубів тільки більшає, онлайн та офлайн.

Пункт номер 2. Голосно розповідайте про проблеми читацького світу. Відсутність локацій в маленьких містах це проблема, але можна об’єднатись для допомоги місцевим бібліотекам. І не починайте тут розповідати про «не на часі», відмазка не працює. Гуртом можна багато чого досягти. Чи саме не це ми спостерігаємо просто зараз?

Пункт номер 3. Додавайте самі. Вам не потрібні якісь там умовно популярні медійники, які позавчора відкрили для себе українську мову, адже скільки людей, стільки і думок, та не менше ідей. Від людей до людей і з часом читання, яке вже і так модне, стане дуже крутим.

Вірити чи не вірити тим статистикам, справа кожного. Не вірити, що це взагалі реально, теж не найкраща ідея, ми ж не маленькі люди, врешті-решт. В силах кожного по своєму популяризувати читання. Маленькими кроками per aspera ad astra